площинка

ПЛОЩИ́НКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до площина́ 1, 2.

Він вискочив на голу площинку, і зразу ж навколо нього затюпали кулі (Багмут, Опов., 1959, 72);

Степан Чижмар вийшов з лісу, пройшов сторожким кроком по скелястій площинці і зупинився над кручею (Скл., Карпати, II, 1954, 18).

2. Те саме, що площа́дка 3.

Зіскочивши з площинки крана на перегатку, він подався в котлован (Коцюба, Нові береги, 1959, 224);

Легко, звично і швидко підіймаються дівчата по східцях, і перша з них.. стає на самий край площинки, зорить на річку, жде чогось… (Шиян, Гроза.., 1956, 667).

Значення в інших словниках

1. площинка — площи́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. площинка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до площина 1), 2). 2》 Те саме, що площадка 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. площинка — ПЛОЩИ́НКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до площина́ 1, 2. Він вискочив на голу площинку, і зразу ж навколо нього затюпали кулі (І. Багмут); Степан Чижмар вийшов з лісу, пройшов сторожким кроком по скелястій площинці і зупинився над кручею (С. Скляренко).  Словник української мови у 20 томах
4. площинка — ПОВЕ́РХНЯ (верхній, зовнішній бік чогось), ВЕРХ, ПО́ВЕРХ заст.; ПЛОЩИНА́, ГЛАДІ́НЬ (рівна, плоска); ДЗЕ́РКАЛО (води, криги, підлоги і т. ін.); ПЛОЩИ́НКА, ПЛОЩА́ДКА (невелика, рівна); ЛО́НО поет. (землі, води тощо). Січе дощ.  Словник синонімів української мови