плід
ПЛІД, ч.
1. род. плода́ і пло́ду. Частина рослини, яка розвивається після запліднення із зав’язі квітки і містить у собі насіння.
Насінина конопель з ботанічного погляду являє собою плід-горішок округло-яйцевидної форми (Техн. культ., 1956, 127);
Плоди сафори — ягідки соковиті (Гончар, Тронка, 1963, 46);
// Соковита їстівна частина деяких рослин (фрукти, ягоди).
Він їздив по сільських ярмарках, по хуторах.. з усяким зерном, овощем, з плодом (Вовчок, І, 1955, 347);
За огорожею.. підносилася вгору яблуня, обважена плодами, що нагинали гілки до землі (Сенч., На Бат. горі, 1960, 22);
// рідко. Взагалі те, що родиться.
І щоб всяке добре сім’я Ти [нива] повік плекала, І щоб світу добра служба З твого плоду стала! (Фр., X, 1954, 13).
Плід (плоди́) землі́; Плоди́ земні́ — все їстівне, що росте на землі.
— Це яблуко.. — це найдосконаліший плід землі (Довж., І, 1958, 411);
Плоди землі прикрасили будову Своїм живим і теплим ланцюгом (Бажан, Вибр., 1940, 182);
Прекрасні, друзі, наші всі моря, І хай вони на хвилях пружних носять Плоди земні на вжиток добрим людям (Рильський, III, 1961, 113).
2. род. плода́. Організм ссавців та людини в утробний період розвитку.
Акт народження завжди є для новонародженого травмою ..Особливо ж небезпечні в цьому відношенні затяжні роди при вузькому тазі, поперечному положенні плода або сідничному передлежанні (Хвор. дит. віку, 1955, 9);
*Образно. У мене вже й фабула складається. Поки що не писатиму тобі про неї, бо це плід не виношений (Коцюб., III, 1956, 166).
3. род. плода́, перен. Результат, наслідок яких-небудь дій, зусиль.
Мов стародавній дуб-велетень стояв Захар Беркут серед молодого покоління і міг тепер бачити плоди своєї довголітньої діяльності (Фр., VI, 1951, 36);
Боротьба за втілення в життя ідеалів соціалізму стала реальною життєвою справою мільйонів людей і.. вона вже дає свої плоди як в галузі економічній, так і в галузі морально-психологічній (Талант.., 1958, 23).
Пожина́ти (пожа́ти) плоди́ чого, чиї — користуватися результатами чого-небудь зробленого, досягнутого.
Будуючи комунізм, вони [народи СРСР] вже пожинають прекрасні плоди своєї праці (Рад. Укр., 11.VIII 1959,1).
4. род. пло́ду, рідко. Те саме, що рід 1; родина, рідня.
Всі сусідні корольки.. Пішли в поход з своїм народом, З начинням, потрухом і плодом (Котл., I,1952, 193);
// Нащадки.
Який дід, такий його плід (Номис, 1864, № 7195).
На плід — для одержання потомства; на розплід;
[Нема́] ні ро́ду, ні пло́ду див. рід;
Оди́н рід, оди́н плід; Одно́го ро́ду, одно́го пло́ду див. рід.
5. род. пло́ду, рідко. Те саме, що поро́да 1.
За ним вели гнідого коня арабського плоду (Панч, Гомон. Укр., 1954, 170).
Словник української мови (СУМ-11)