поборонити

ПОБОРОНИ́ТИ¹ див. поборонува́ти.

ПОБОРОНИ́ТИ², роню́, ро́ниш, док., перех., розм., рідко. Заборонити.

Не поборони, батеньку, хоч за возом побігти! (Номис, 1864, № 8993);

Торгуй скільки тобі треба, та з якої хоч купи і скільки хоч куштуй, ніхто тобі не поборонить (Кв.-Осн., II, 1956, 12).

Значення в інших словниках

1. поборонити — поборони́ти 1 дієслово доконаного виду поборонувати поборони́ти 2 дієслово доконаного виду заборонити рідко  Орфографічний словник української мови
2. поборонити — I див. поборонувати. II -роню, -рониш, док., перех., розм., рідко. Заборонити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поборонити — ПОБОРОНИ́ТИ¹ див. поборонува́ти. ПОБОРОНИ́ТИ², роню́, ро́ниш, док., що, розм., рідко. Заборонити. Не поборони, батеньку, хоч за возом побігти! (Номис); Торгуй скільки тобі треба, та з якої хоч купи і скільки хоч куштуй, ніхто тобі не поборонить (Г. Квітка-Основ'яненко).  Словник української мови у 20 томах
4. поборонити — ЗАБОРОНЯ́ТИ (не дозволяти робити що-небудь), БОРОНИ́ТИ перев. у запереч. конструкціях, ЗАКА́ЗУВАТИ заст., розм., ЗБОРОНЯ́ТИ діал. — Док.: заборони́ти, поборони́ти розм. рідко уборони́ти (вборони́ти) рідко заказа́ти, зборони́ти. Малювати (Т.  Словник синонімів української мови
5. поборонити — Поборони́ти, -ню́, -ниш гл. Запретить. Не поборони, батеньку, хоч за возом побігти. Ном. № 8993. Скілько хоч куштуй, ніхто тобі й не поборонить. Кв.  Словник української мови Грінченка