побудувати

ПОБУДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. Док. до будува́ти.

Побудували [люди] собі курені з каміння, що набрали на руїнах, та з іорданського очерету (Л. Укр., II, 1951, 147);

Військові інженери накреслили й побудували цілу систему бетонних і земляних споруд (Ю. Янов., II, 1958, 236);

От на цій річечці і вирішив Кузьма самотужки побудувати місток (Стельмах, II, 1962, 299);

Сам свинопас ту кошару Побудував для свиней, поки був у від’їзді господар (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 239);

Виженемо ворога з нашої землі і побудуємо нове життя, таке яскраве і радісне, як мрія… (Довж., І, 1958, 139);

Цю повість [«Дві весни»] я побудував на матеріалі, що здобув на ХПЗ (Донч., VI, 1957, 582);

Сахно побудувала собі цілу гіпотезу про колонію прокажених… (Смолич, І, 1958, 80);

Побудувати трикутник.

Значення в інших словниках

1. побудувати — побудува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. побудувати — -ую, -уєш, перех. Док. до будувати. Побудувати трикутник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побудувати — ПОБУДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, що. Док. до будува́ти. Побудували [люди] собі курені з каміння, що набрали на руїнах, та з іорданського очерету (Леся Українка); Військові інженери накреслили й побудували цілу систему бетонних і земляних споруд (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. побудувати — БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док.  Словник синонімів української мови
5. побудувати — Побудувати, -ду́ю, -єш гл. Построить. Побудували литвини церкву. Рудч. Ск. II. 196. Опочивав сном тихим, безпробудним, як сплять царі і дуки імениті, що помники собі побудували. К. Іов. 8.  Словник української мови Грінченка