поварнякати
ПОВАРНЯ́КАТИ, аю, аєш, док., розм. Варнякати якийсь час.
— Чи, може, нема бажання слухати? — похопився Верига. — Ми тут, як вовгурі [вовки], живемо, то й раді з причини поварнякати (Панч, Гомон. Україна, 1954, 17).
Словник української мови (СУМ-11)