поведений
ПОВЕ́ДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повести́¹ 2, 3.
— О, будьте певні! Ваші діти будуть так поведені, як слід шляхетним фаміліям (Н.-Лев., І, 1956, 423);
[Аецій Панса:] Дочку за се хвалю. Вона у мене поведена по-старосвітськи (Л. Укр., II, 1951, 358);
// пове́дено, безос. присудк. сл.
Далі вже, годів через два, вже не тільки кури, вже стали пропадати і поросята.. І що то? — тільки що з двора поведено, то як у воду! (Кв.-Осн., II, 1956, 396).
Словник української мови (СУМ-11)