повелителька

ПОВЕЛИ́ТЕЛЬКА, и, ж., книжн. Жін. до повели́тель.

Мужчина безперервно літає перед нею.., кидаючись до стіп своєї вродливої повелительки (Фр., VI, 1951, 224).

Значення в інших словниках

1. повелителька — повели́телька іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. повелителька — -и, книжн. Жін. до повелитель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повелителька — ПОВЕЛИ́ТЕЛЬКА, и, ж., книжн. Жін. до повели́тель. Мужчина безперервно літає перед нею.., кидаючись до стіп своєї вродливої повелительки (І.  Словник української мови у 20 томах