повибігати

ПОВИБІГА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Вибігти (про всіх або багатьох).

Повибігали якісь панночки, куці та бистрії (Вовчок, І, 1955, 75);

З Оленчиної хати теж повибігали діти та босоніж бігали по двору (Турч., Зорі.., 1950, 144);

*Образно. Мов у дзеркалі, видно в воді і небо,.. і кучерявії в’язи, що повибігали на самий край і попростягали зелені лапи над річкою (П. Куліш, Вибр., 1969, 250).

Значення в інших словниках

1. повибігати — повибіга́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повибігати — -аємо, -аєте, док. Вибігти (про всіх чи багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повибігати — ПОВИБІГА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Вибігти (про всіх або багатьох). Повибігали якісь панночки, куці та бистрії (Марко Вовчок); – Цу-цу, Рябко!.. – тут всі, повибігавши з хат. – Цу-цу, Рябко!.. на-на!.. – гукнули, як на ґвалт (П.  Словник української мови у 20 томах
4. повибігати — Повибігати, -гаємо, -єте гл. Выбѣжать (о многихъ). Повибігали якісь панночки. МВ. І. 112. І жінки, і молодиці повибігають. Кв.  Словник української мови Грінченка