повипрягати

ПОВИПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Випрягти (коней, волів і т. ін.).

Повипрягали [слуги] волів та коней із возів та маж, вантажених харчами та припасами (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 11);

Повипрягали [обухівці] коні (Головко, II, 1957, 183).

Значення в інших словниках

1. повипрягати — повипряга́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повипрягати — -аю, -аєш, док., перех. Випрягти (коней, волів і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повипрягати — Повипряга́ти, -га́ю, -га́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. повипрягати — ПОВИПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. Випрягти (коней, волів і т. ін.). Повипрягали [слуги] волів та коней із возів та маж, вантажених харчами та припасами (О. Ільченко); Повипрягали [обухівці] коні (А.  Словник української мови у 20 томах
5. повипрягати — Повипряга́ти, -га́ю, -єш гл. Выпрячь (во множествѣ). Повипрягали воли. Рудч. Ск. І. 170. Коні повипрягав. Драг. 412.  Словник української мови Грінченка