повирубувати

ПОВИРУ́БУВАТИ, ую, уєш і ПОВИРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Рубаючи, звалити з кореня на якій-небудь ділянці кущі, дерева і т. ін. скрізь або в багатьох місцях.

На полі Антон повирубував.. кущі ялівнику та ліщини (Чорн., Визвол. земля, 1959, 40).

2. Рубаючи, вийняти, видобути все або багато чого-небудь.

Повирубувати треба лід у тих жолобах, що в загороді попримерзали біля пригнаної до нас худоби (Кучер, Прощай.., 1957, 232).

3. Виготовити, рубаючи, висікти все або багато чого-небудь.

Повирубати колони в камені.

4. Рубаючи, вбити, знищити всіх або багатьох.

Упень повирубував [Махно] кругом Гуляй-Поля колоністів (Гончар, II, 1959, 332).

Значення в інших словниках

1. повирубувати — повиру́бувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повирубувати — -ую, -уєш і повирубати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Рубаючи, звалити з кореня на якій-небудь ділянці кущі, дерева і т. ін. скрізь або в багатьох місцях. 2》 Рубаючи, вийняти, видобути все чи багато чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повирубувати — Повиру́бувати, -бую, -буєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. повирубувати — ПОВИРУ́БУВАТИ, ую, уєш і ПОВИРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Рубаючи, звалити з кореня на якій-небудь ділянці кущі, дерева і т. ін. скрізь або в багатьох місцях. На полі Антон повирубував .. кущі ялівнику та ліщини (С. Чорнобривець).  Словник української мови у 20 томах
5. повирубувати — Повирубувати, -бую, -єш гл. Вырубить (во множествѣ).  Словник української мови Грінченка