повишкіряти

ПОВИШКІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., розм. Вишкірити (зуби, ікла і т. ін.).

*Образно. Кругом дикі скелі повишкіряли обнажене каміння своє (Хотк., Довбуш, 1965, 409).

◊ Повишкіря́ти зу́би, зневажл.: а) посміхнутися, засміятися (про всіх або багатьох);

б) порватися по ранту (про взуття).

[Зозуля:] Чоботи зуби повишкіряли, каші просять (Мокр., П’єси, 1959, 9).

Значення в інших словниках

1. повишкіряти — повишкіря́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. повишкіряти — -яю, -яєш, док., перех., розм. Вишкірити (зуби, ікла і т. ін.). Повишкіряти зуби.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повишкіряти — ПОВИШКІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що, розм. Вишкірити (зуби, ікла і т. ін.). * Образно. Кругом дикі скелі повишкіряли обнажене каміння своє (Г. Хоткевич). ◇ (1) Повишкіря́ти зу́би, зневажл.  Словник української мови у 20 томах