повноголосо

ПОВНОГОЛО́СО. Присл. до повноголо́сий.

Жива народна мова має кілька дуже простих способів до уникання збігу багатьох шелестівок, і через те слова єднаються плавко.. Мова бринить повноголосо й музикально (Сам., II, 1958, 366);

Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокання копит — все резонувалось тут [у лісі] надзвичайно лунко, чисто, повноголосо (Гончар, III, 1959, 91).

Значення в інших словниках

1. повноголосо — повноголо́со прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. повноголосо — Присл. до повноголосий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повноголосо — ПОВНОГОЛО́СО. Присл. до повноголо́сий. Жива народна мова має кілька дуже простих способів до уникання збігу багатьох шелестівок, і через те слова єднаються плавко .. Мова бринить повноголосо й музикально (В.  Словник української мови у 20 томах