повнозвучно

ПОВНОЗВУ́ЧНО. Присл. до повнозву́чний.

Ненаголошені е та и вимовляються завжди повнозвучно, без помітної редукції і виразно протистоять звичайно іншим звукам (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 165);

// перен. Вагомо, значуще.

Бойове, загострено-публіцистичне слово одного з перших творців радянської поезії [Д. Бєдного] лунає й сьогодні повнозвучно (Рильський, III, 1956, 119).

Значення в інших словниках

1. повнозвучно — повнозву́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. повнозвучно — Присл. до повнозвучний. || перен. Вагомо, значуще.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повнозвучно — ПОВНОЗВУ́ЧНО. Присл. до повнозву́чний. Ненаголошені е та и вимовляються завжди повнозвучно, без помітної редукції і виразно протистоять звичайно іншим звукам (з наук. літ.); // перен. Вагомо, значуще.  Словник української мови у 20 томах