повнокровний

ПОВНОКРО́ВНИЙ, а, е.

1. Який має добре здоров’я і квітучий вигляд.

Журба стоїть, ніби й не чує запрошення сісти. Стоїть, як дуб, непокірний, повнокровний, гордий (Епік, Тв., 1958, 546);

Це був повнокровний чолов’яга середнього віку, із спокійним обличчям, випещеним русявим усом (Горд., Дівчина.., 1954, 4).

2. перен. Змістовний, насичений, багатий враженнями, подіями і т. ін.

З гордістю бачиш, якою повнокровною, багатою тематично і художньо є наша поезія (Мал., Думки.., 1959, 40);

Повнокровне життя;

// Який повно відбиває риси кого-, чого-небудь.

Проблема створення живого, повнокровного образу великого Кобзаря ще стане предметом уваги багатьох дослідників (Рад. літ-во, 3, 1966, 52).

Значення в інших словниках

1. повнокровний — повнокро́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. повнокровний — Здоровий, повносилий, (вигляд) квітучий; (- життя) П. змістовний, насичений враженнями <�подіями> багатий на події <�враження>.  Словник синонімів Караванського
3. повнокровний — -а, -е. 1》 Який має добре здоров'я і квітучий вигляд. 2》 перен. Змістовний, насичений, багатий враженнями, подіями і т. ін. Повнокровне життя. || Який повно відбиває риси кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повнокровний — ПОВНОКРО́ВНИЙ, а, е. 1. Який має добре здоров'я і квітучий вигляд. Туди треба людей повнокровних, людей чину, безоглядних і твердих. Таких, як Довбуш Олекса (Г. Хоткевич); Журба стоїть, ніби й не чує запрошення сісти.  Словник української мови у 20 томах