повнявий
ПОВНЯ́ВИЙ, а, е, розм. Трохи повний (у 7 знач.).
Повняве обличчя господаря можна було б назвати гарним, аби не заважали глибокий підріз рухливих крильців [крилець] носа і широкий.. рот (Стельмах, І, 1962, 308).
Словник української мови (СУМ-11)