поворухнути

ПОВОРУХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до поворуши́ти 1, 2.

Стояв [Микола] там на однім місці похилений і за цілий час і не поворухнув ногою (Март., Тв., 1954, 169);

Косинський.. примружив очі, поворухнув бровами (Ле, Україна, 1940, 77);

Не хотілося зводитись, важко було навіть поворухнути розморене теплою млостю тіло (Гончар, III, 1959, 392).

◊ [І] брово́ю не поворухне́ хто — комусь байдуже, хтось не звертає ніякої уваги;

[І] па́льцем не поворухну́ти — те саме, що [І] па́льцем не ворухну́ти ( див. ворухну́ти).

На нього, здавалось, ніяк не вплинуло те, що ніхто й пальцем не поворухнув, щоб виконати його розпорядження (Шовк., Інженери, 1956, 44).

Значення в інших словниках

1. поворухнути — поворухну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поворухнути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. Однокр. до поворушити 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поворухнути — ПОВОРУХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що і без прям. дод. Однокр. до поворуши́ти 1, 2. Стояв [Микола] там на однім місці похилений і за цілий час і не поворухнув ногою (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. поворухнути — (і (на́віть)) па́льцем не кивну́ти (не ворухну́ти, не поворуши́ти і т. ін.). Зовсім нічого не зробити для здійснення чого-небудь. В коридорі її ждали Петрусеві батьки. — Що? Що нам робити?.. Їх же виключать зі школи..  Фразеологічний словник української мови
5. поворухнути — Поворухну́ти, -ну́, -не́ш гл. Пошевелить, сдвинуть съ мѣста, шевельнуть.  Словник української мови Грінченка