повпускати

ПОВПУСКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., перех. Впустити куди-небудь, у щось усіх або багатьох.

ПОВПУСКА́ТИ², а́ю, а́єш, док., перех.

1. Упустити з рук усе або багато чого-небудь.

Рип у двері, і хто ж то? Семен Іванович!.. Галочка усе з рук так і повпускала… (Кв.-Осн., II, 1956, 326).

2. рідко. Спустити в яму всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.

Викопали яму під причілком, поставили води й їсти всього і їх туди повпускали (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. повпускати — повпуска́ти 1 дієслово доконаного виду впустити багатьох повпуска́ти 2 дієслово доконаного виду упустити з рук багато чого; спустити в яму багато чогось  Орфографічний словник української мови
2. повпускати — I -аю, -аєш, док., перех. Впустити куди-небудь, у щось усіх чи багатьох. II -аю, -аєш, док., перех. 1》 Упустити з рук усе чи багато чого-небудь. 2》 рідко. Спустити в яму всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повпускати — ПОВПУСКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., кого, що. Впустити куди-небудь, у щось усіх або багатьох. ПОВПУСКА́ТИ², а́ю, а́єш, док., що. 1. Упустити з рук усе або багато чого-небудь. Рип у двері, і хто ж то? Семен Іванович! .. Галочка усе з рук так і повпускала... (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. повпускати — Повпуска́ти, -ка́ю, -єш гл. 1) Впустить (многихъ). Моли б вже швидче роскопали, тоді б у рай нас повпускали. Шевч. 2) Опустить (многихъ). Викопали яму під причілком, поставили води й їсти всього і їх туди повпускали. Рудч. Ск. І. 117.  Словник української мови Грінченка