повстанець

ПОВСТА́НЕЦЬ, нця, ч. Учасник повстання, заколоту.

За селом над самим шляхом стояла могила, де були поховані повбивані поляками повстанці (Н.-Лев., IIІ, 1956, 210);

Наше військо єдналося з трудовими масами, повстанцями, і ми гнали білогвардійських недобитків, як отару овець (Ірчан, II, 1958, 39).

Значення в інших словниках

1. повстанець — повста́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. повстанець — Партизан, заколотник, інсурґент, БУНТАР; (з лав УПА) упівець, упіст.  Словник синонімів Караванського
3. повстанець — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
4. повстанець — -нця, ч. Учасник повстання, заколоту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. повстанець — Повста́нець, -нця; -та́нці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. повстанець — ПОВСТА́НЕЦЬ, нця, ч. Учасник повстання, заколоту. За селом над самим шляхом стояла могила, де були поховані повбивані поляками повстанці (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
7. повстанець — ЗАКОЛО́ТНИК (учасник заколоту), БУНТІВНИ́К, БУНТА́Р, ПУТЧИ́СТ. Понад сто п'ятдесят заколотників було розстріляно (О. Гончар); — Ще вчора я був солдат регулярної німецької армії, — сьогодні я вже державний злочинець, бунтівник (П.  Словник синонімів української мови
8. повстанець — Повстанець, -нця м. Инсургентъ.  Словник української мови Грінченка