повідчинюваний

ПОВІДЧИ́НЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повідчи́нювати.

Вікна повідчинювані, і майже в кожному з них — постаті людей (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 141).

Значення в інших словниках

1. повідчинюваний — повідчи́нюваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. повідчинюваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повідчинювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повідчинюваний — ПОВІДЧИ́НЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до повідчи́нювати. Вікна повідчинювані, і майже в кожному з них – постаті людей (із журн.).  Словник української мови у 20 томах