погавкати

ПОГА́ВКАТИ, аю, аєш, док.

1. Гавкати якийсь час.

Пес погавка та й затихне… (Граб., І, 1959, 573);

Знадвору крик: «Кукуріку!! гав, гав, гав!» [Начальник поліції (грозячи до вікна):] Каналії! Ось я вам дам! я вас покукурікаю, я вас погавкаю (Л. Укр., IV, 1954, 239).

2. перен., вульг. Те саме, що поговори́ти 2.

— Душогуб! Щоб тобі руки повикручувало, а ноги каменем потрощило. — Ти довше погавкай, то я тобі й без каменя потрощу (Тют., Вир, 1964, 445).

Значення в інших словниках

1. погавкати — пога́вкати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. погавкати — -аю, -аєш, док. 1》 Гавкати якийсь час. 2》 перен., вульг. Те саме, що поговорити 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погавкати — ПОГА́ВКАТИ, аю, аєш, док. 1. Гавкати якийсь час. Пес погавка та й затихне... (П. Грабовський); Знадвору крик: “Кукуріку!! гав, гав, гав!” [Начальник поліції (грозячи до вікна):] Каналії! Ось я вам дам! я вас покукурікаю, я вас погавкаю (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
4. погавкати — Погавкати, -каю, -єш гл. Полаять. Собака погавка, а вітер рознесе. Шевч. (О. 1862. VI. 13).  Словник української мови Грінченка