погашений
ПОГА́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до погаси́ти.
Давно погашені вогні на бакенах у горлі створу (Гонч., Вибр., 1959, 275);
З-за рогу виринули великі темні машини з погашеними фарами (Голов., Тополя.., 1965, 359);
Пробували [піонери] налагодити якусь розмову, не в’язалася. Ні, ні — та й виривались іскри ще не погашеної сварки (Вас., II, 1959, 171);
// пога́шено, безос. присудк. сл.
Сонце вже зійшло і в хаті погашено непотрібне світло (Мак., Вибр., 1954, 34);
Маяк уже погашено (Ю. Янов., II, 1958, 44).
Словник української мови (СУМ-11)