погнити

ПОГНИ́ТИ і рідко ПОГНИ́СТИ́, иє́, док. Розкластися, зруйнуватися під впливом мікроорганізмів; зіпріти, потрухнути.

Аж страх погано У тім хорошому селі.. погнили Біленькі хати, повалялись (Шевч., II, 1963, 131);

[Зінька:] Ач, стара, вже й зуби погнили, а їй зальоти на думці (Кроп., II, 1958, 41);

Листя, що тоді падало з дерев, погнило в рівчаках чи під брилами зораної ріллі (Томч., Готель.., 1960, 263).

Значення в інших словниках

1. погнити — погни́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. погнити — і рідко погнисти, -иє, док. Розкластися, зруйнуватися під впливом мікроорганізмів; зіпріти, потрухнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погнити — ПОГНИ́ТИ і рідко ПОГНИ́СТИ́, иє́, док. Розкластися, зруйнуватися під впливом мікроорганізмів; зіпріти, потрухнути. Аж страх погано У тім хорошому селі .. погнили Біленькі хати, повалялись (Т.  Словник української мови у 20 томах