погорбити

ПОГО́РБИТИ, ить; мн. пого́рблять; док., перех. Те саме, що зго́рбити.

Він ціпка підніме до вікна, у шибку ледь калиновим постука… Там люди є, живі вони — він зна. Пристала і пого́рбила їх мука (Голов., Поезії, 1955, 72);

// Зробити нерівним, з горбками.

Похмурі козаки швидко крокували, спотикаючись на льодових торосах, що примхливо погорбили крижану поверхню лиману (Добр., Очак. розмир, 1965, 167).

Значення в інших словниках

1. погорбити — пого́рбити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. погорбити — -ить; мн. погорблять; док., перех. Те саме, що згорбити. || Зробити нерівним, із горбками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погорбити — ПОГО́РБИТИ, ить; мн. пого́рблять; док., кого, що. Те саме, що зго́рбити. Він ціпка підніме до вікна, у шибку ледь калиновим постука... Там люди є, живі вони – він зна. Пристала і пого́рбила їх мука (С. Голованівський); // Зробити нерівним, з горбками.  Словник української мови у 20 томах