погребти

ПОГРЕБТИ́¹ див. погреба́ти.

ПОГРЕБТИ́², бу́, бе́ш; мин. ч. погрі́б, гребла́, ло́; док.

1. перех. і неперех. Гребти якийсь час.

2. перех. і без додатка. Зібрати що-небудь у купу граблями, лопатою і т. ін.; закінчити гребти (у 3 знач.).

Значення в інших словниках

1. погребти — погребти́ 1 дієслово доконаного виду поховати погребти́ 2 дієслово доконаного виду гребти якийсь час; згребти докупи граблями  Орфографічний словник української мови
2. погребти — I див. погребати. II -бу, -беш; мин. ч. погріб, -гребла, -гребло; док. 1》 перех. і неперех.Гребти якийсь час. 2》 перех. і без додатка. Зібрати що-небудь у купу граблями, лопатою і т. ін.; закінчити гребти (у 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погребти — Погребти́, див. погріба́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. погребти — ПОГРЕБТИ́¹ див. погреба́ти. ПОГРЕБТИ́², бу́, бе́ш; мин. ч. погрі́б, гребла́, ло́; док. 1. що і без прям. дод. Гребти якийсь час. 2. що і без дод. Зібрати що-небудь у купу граблями, лопатою і т. ін.; закінчити гребти (у 3 знач.).  Словник української мови у 20 томах
5. погребти — Бу, -беш, док., нарк. Подіяти на психіку (про наркотик). Бинт не погріб (І. Карпа).  Словник сучасного українського сленгу
6. погребти — (-бу, -беш) док.; мол. Піти. Погребе на кавусю, найліпшу в цім найманім місті. / Там нарід екзотичний і черга найдовша <...> (В. Стах: Молоде вино); ... Членистоноге тіло у безміри погребло... (В. Неборак, Епос про рідну хату).  Словник жарґонної лексики української мови
7. погребти — ХОВА́ТИ (закопувати в землю померлого), ХОРОНИ́ТИ, ПОГРЕБА́ТИ заст. — Док.: похова́ти, схова́ти, похорони́ти, схорони́ти, погребти́.  Словник синонімів української мови
8. погребти — Погребти см. погрібати.  Словник української мови Грінченка