подзвіння

ПОДЗВІ́ННЯ, я, с.

1. заст. Те саме, що по́дзвін.

Звідкілясь іздалеку.. чулося подзвіння.. — на відправу по якомусь хутірському небіжчикові (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 160);

[Оксана:] Віддайте ці гроші на подзвіння та на церкву (Кроп., І, 1958, 419).

2. рідко. Те саме, що дзвені́ння.

Золоте подзвіння бджіл губилось у старих липах (Донч., IV, 1957, 143).

Значення в інших словниках

1. подзвіння — подзві́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. подзвіння — див. луна  Словник синонімів Вусика
3. подзвіння — -я, с. 1》 заст. Те саме, що подзвін. 2》 рідко. Те саме, що дзвеніння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. подзвіння — Подзві́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. подзвіння — ПОДЗВІ́ННЯ, я, с. 1. церк. Те саме, що по́дзвін. Звідкілясь іздалеку .. чулося подзвіння .. – на відправу по якомусь хутірському небіжчикові (Ю. Смолич); [Оксана:] Віддайте ці гроші на подзвіння та на церкву (М. Кропивницький). 2. рідко.  Словник української мови у 20 томах
6. подзвіння — Подзві́ння, -ня с. = подзвін.  Словник української мови Грінченка