подивувати

ПОДИВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., з кого — чого, кому, чому і без додатка. Те саме, що здивува́тися.

Того ж таки дня Маруся каже: «Піду я, мамо, у Любчики!» Пилипиха дуже подивувала, да не боронила (Вовчок, І, 1955, 212);

— Хто тепер подивує з тебе? ..ніч, дорога: у віщо б не вдягтися — аби тепло (Вас., І, 1959, 184);

[Пані Люба:] Що тут у нас таке безладдя?.. [Пан Стась:] Облишмо це, мамо: хто нам тепер подивує (Вас., III, 1960, 228).

Значення в інших словниках

1. подивувати — подивува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. подивувати — -ую, -уєш, док., з кого – чого, кому, чому і без додатка. Те саме, що здивуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подивувати — ПОДИВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., з кого – чого, кому, чому і без дод. Те саме, що здивува́тися. Того ж таки дня Маруся каже: “Піду я, мамо, у Любчики!” Пилипиха дуже подивувала, да не боронила (Марко Вовчок); – Хто тепер подивує з тебе? ..  Словник української мови у 20 томах
4. подивувати — Подивува́ти, -вую, -єш и подивуватися, -вуюся, -єшся гл. Удивиться. Ніхто й не подивує. ХС. VII. 423. А ти, боярине, не подивуй, іди собі инчую пошлюбуй. н. п. Подивувався Іван такій жадобі сестриній. Рудч. Ск. І. 136.  Словник української мови Грінченка