подіставати

ПОДІСТАВА́ТИ і розм. ПОДОСТАВА́ТИ, аю́, ає́ш, док., перех.

1. Узяти, витягти все або багато чого-небудь звідкись.

Школярі свої гринджоли З повіток подостають (Щог., Поезії, 1958, 217);

Так усі три і кинулись, подоставали, хто кисет, хто — порттабак чи просто бляшанку з-під вакси (Головко, І, 1957, 463).

2. Здобути, відшукати все або багато чого-небудь, долаючи труднощі.

— Е, коні ми подоставали. Прямо як змії! Із кінного заводу видерли (Стельмах, II, 1962, 183).

3. Одержати очікувані, потрібні, необхідні і т. ін. предмети, гроші тощо.

Під дзеркалом, на убраному квітами столі, лежали дарунки, котрі подіставала молода від різних давніх і нових знайомих (Коб., І, 1956, 117).

4. рідко. Набути нової ознаки, особливості (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох).

Навіть порозцвітали попаді, рум’янці собі подіставали. А вже скільки жартів!.. (Хотк., II, 1966, 179).

Значення в інших словниках

1. подіставати — подістава́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. подіставати — і розм. подоставати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Узяти, витягти все чи багато чого-небудь звідкись. 2》 Здобути, відшукати все чи багато чого-небудь, долаючи труднощі. 3》 Одержати очікувані, потрібні, необхідні і т. ін. предмети, гроші тощо. 4》 рідко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подіставати — ПОДІСТАВА́ТИ і розм. ПОДОСТАВА́ТИ, аю́, ає́ш, док. 1. кого, що. Узяти, витягти все або багато чого-небудь звідкись. Школярі свої гринджоли З повіток подостають (Я.  Словник української мови у 20 томах