поетик
ПОЕ́ТИК, а, ч., зневажл. Те саме, що пое́т 1.
Проти націоналістичних поетиків, епігонів буржуазно-декадентського мистецтва спрямовані вірші Тичини «Один в любов…» і «Плюсклим пророкам» (Іст. укр. літ., II, 1956, 358).
Словник української мови (СУМ-11)