пожарний

ПОЖА́РНИЙ, а, е.

1. Прикм. до пожа́р;

// Признач. для гасіння пожежі.

Траншеї заливало водою. Піхота вичерпувала її відрами, а мудриголови-мінометники притягли собі звідкись невеликий пожарний насос і викачували воду механічним способом (Гончар, III, 1959, 193).

2. у знач. ім. пожа́аний, ного, ч. Те саме, що пожа́рник.

[Орест:] Підлітком я мав звичай.. бігати на пожар і там орудувати укупі з пожарними, лізучи у найбільший вогонь (Л. Укр., II, 1951, 28).

3. у знач. ім. пожа́рна, ної, ж., розм. Пожежна команда.

Коли це де не взялася пожарна з того і з другого боку улиці і ну з двох труб кропити людей (Мирний, III, 1954, 287).

Значення в інших словниках

1. пожарний — -а, -е. 1》 Прикм. до пожар. || Признач. для гасіння пожежі. 2》 у знач. ім. пожарний, -ного, ч. Те саме, що пожарник. 3》 у знач. ім. пожарна, -ної, ж., розм. Пожежна команда.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. пожарний — ПОЖА́РНИЙ, а, е. 1. Прикм. до пожа́р; // Признач. для гасіння пожежі. Траншеї заливало водою. Піхота вичерпувала її відрами, а мудриголови-мінометники притягли собі звідкись невеликий пожарний насос і викачували воду механічним способом (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
3. пожарний — Пожа́рний, -а, -е Пожарный. Так само, як смоки, роблять пожарні труби. Ком. II. 75.  Словник української мови Грінченка