пожовкнути

ПОЖО́ВКНУТИ, ну, неш; мин. ч. пожо́вк і пожо́вкнув, кла, ло. Док. до жо́вкнути.

Захід зовсім поблід, пожовк (Мирний, І, 1954, 79);

Стоять городи, мов у віночку.. Квасоля вже пожовкла (Коцюб., II, 1955, 15);

Я зберігала їх [листи], пожовкли, а зберігала (Логв., Давні рани, 1961, 60);

Бліде личко пожовкло, як віск (Черемш., Тв., 1960, 71);

*Образно. Бий, юносте, кипучим джерелом! Настане час — поблякнеш ти напевне, пожовкнеш, ніби лист, і опадеш (Голов., Поезії, 1955, 43).

◊ В оча́х пожо́вкло див. о́ко¹.

Значення в інших словниках

1. пожовкнути — пожо́вкнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пожовкнути — -ну, -неш; мин. ч. пожовк, -кла, -кло і пожовкнув, -кнула, -кнуло. Док. до жовкнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пожовкнути — ПОЖО́ВКНУТИ, ну, неш; док., мин. ч. пожо́вк і пожо́вкнув, кла, кло. Стати жовтим, з жовтуватим відтінком; пожовтіти. Захід зовсім поблід, пожовк (Панас Мирний); Стоять городи, мов у віночку .. Квасоля вже пожовкла (М.  Словник української мови у 20 томах
4. пожовкнути — в оча́х жовті́є (жо́вкне, темні́є і т. ін.) / пожовті́ло (пожо́вкло, потемні́ло і т. ін.) кому, у кого і без додатка. Хто-небудь втрачає здатність нормально бачити, комусь стає погано від фізичного болю, втоми, хвилювання і т. ін.  Фразеологічний словник української мови
5. пожовкнути — ЖОВТІ́ТИ (ставати жовтим, з жовтуватим відтінком), ЖО́ВКНУТИ, ПРИЖОВКА́ТИ, ЗОЛОТИ́ТИСЯ, ЗОЛОТІ́ТИ, ЗАЖОВКА́ТИ рідше, ЖОВТІ́ШАТИ підсил.; ПОЛОВІ́ТИ (перев. про жито, пшеницю). — Док.  Словник синонімів української мови
6. пожовкнути — Пожовкнути, -кну, -неш гл. Пожелтѣть. Пожовкла, не цвітеш. Гліб. Пожовкло матері у віччу. Мир. ХРВ. 17.  Словник української мови Грінченка