позавивати

ПОЗАВИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., неперех. Завивати ( див. завивати¹ 1) якийсь час.

ПОЗАВИВА́ТИ², а́ю, а́єш, док., перех. Завити (волосся, кучері і т. ін.).

Я б свої кучері та позавивала (Чуб., V, 1874, 100).

ПОЗАВИВА́ТИ³, а́ю, а́єш, док., перех., діал. Завинути всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь; пообмотувати.

— Чому не заговориш до мене, чому не поглянеш, не позавиваєш мозолі на моїх пучках? (Коцюб., II, 1955, 352);

Він велів лікарям оглянути і позавивати його рани (Фр., IV, 1950, 109).

Значення в інших словниках

1. позавивати — позавива́ти 1 дієслово доконаного виду завивати якийсь час позавива́ти 2 дієслово доконаного виду завити волосся позавива́ти 3 дієслово доконаного виду пообмотувати діал.  Орфографічний словник української мови
2. позавивати — I -аю, -аєш, док., неперех. Завивати (див. завивати I 1)) якийсь час. II -аю, -аєш, док., перех. Завити (волосся, кучері і т. ін.). III -аю, -аєш, док., перех., діал. Завинути всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь; пообмотувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позавивати — ПОЗАВИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., без дод. Завивати (див. завива́ти¹ 1) якийсь час. ПОЗАВИВА́ТИ², а́ю, а́єш, док., кого, що. Завити (волосся, кучері і т. ін.). Я б свої кучері та позавивала (П. Чубинський). ПОЗАВИВА́ТИ³, а́ю, а́єш, док., кого, що, діал.  Словник української мови у 20 томах
4. позавивати — Позавива́ти, -ва́ю, -єш гл. 1) Обмотать, обвить (многихъ, многое). Пусти ж мене, мати, в той сад погуляти, свого миленького кости позбірати, на тихім Дунаю переполоскати, в шовкову хустину позавивати. Чуб. V. 245. 2) Завить. Я б свої кучері та позавивала.  Словник української мови Грінченка