позагрузати

ПОЗАГРУЗАТИ, аємо, аєте, док.

1. Застрягнути, зав’язнути в якій-небудь густій, сипкій масі (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох).

Довго йшли [люди], аж поки побачили татарських коней, що позагрузали в болоті (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 176);

Стоять натовпами.. сиві діди та бабусі, навіть такі вже древні, що аж дивно — як вони по такому снігу доплентались сюди, що не позагрузали (Андрій Головко, II, 1957, 336);

— А що, будемо пити чи ще й похвалятися? Чи поніміли? А чи язики в медові позагрузали? (Павло Загребельний, Диво, 1968, 116).

2. розм. Глибоко зануритися, опуститися кудись, ледве видніючись, визирати звідти (про все або багато чого-небудь).

*Образно. Полохкий вогник віддзеркалювався в дідових очах, які глибоко позагрузали на жовтому лиці (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 3).

Значення в інших словниках

1. позагрузати — позагруза́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позагрузати — -аємо, -аєте, док. 1》 Застрягнути, зав'язнути в якій-небудь густій, сипкій масі (про все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох). 2》 розм. Глибоко зануритися, опуститися кудись, ледве видніючись, визирати звідти (про все чи багато чого-небудь).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позагрузати — ПОЗАГРУЗА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. 1. Застрягнути, зав'язнути в якій-небудь густій, сипкій масі (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Довго йшли [люди], аж поки побачили татарських коней, що позагрузали в болоті (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. позагрузати — Позагрузати, -заємо, -єте гл. Завязнуть, увязнуть (о многихъ). Корови біля річки позагрузали. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка