позаходити

ПОЗАХО́ДИТИ, ить, имо, ите, док.

1. Зайти (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь).

Гості позаходили до хати (Кобр., Вибр., 1954, 152);

// розм. Проникнувши куди-небудь у багатьох місцях, викликати подразнення (про сіль, дим, холод і т. ін.).

Я почав розтирати сльози кулачками і відчув, як в очі зайшла сіль, позаходила і у виразки на щоках (Панч, На калин. мості, 1965, 28).

◊ За́шпори позахо́дили див. за́шпори.

2. тільки 3 ос., перен., розм. Заслатися або наповнитися чим-небудь (звичайно про очі).

Очі позаходили сльозами.

Значення в інших словниках

1. позаходити — позахо́дити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позаходити — -ить, -имо, -ите, док. 1》 Зайти (про всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь). || розм. Проникнувши куди-небудь у багатьох місцях, викликати подразнення (про сіль, дим, холод і т. ін.). 2》 тільки 3 ос., перен., розм. Заслатися або наповнитися чим-небудь (звичайно про очі).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позаходити — ПОЗАХО́ДИТИ, ить, имо, ите, док. 1. Зайти (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Гості позаходили до хати (Н. Кобринська); // розм. Проникнувши куди-небудь у багатьох місцях, викликати подразнення (про сіль, дим, холод і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах
4. позаходити — Позахо́дити, -димо, -дите гл. То-же, что и зайти, но о многихъ или о многомъ. Козаки після побиванок під Кумейками, на Говтві і Стариці позаходили до якого часу в Московщину. Стор. МПр. 60. Так плакали за ним батько і мати, що трохи в голову не позаходили. Чуб. І. 250.  Словник української мови Грінченка