позацвітати

ПОЗАЦВІТА́ТИ¹, а́є, док. Укритися квітками, зацвісти (про все або багато чого-небудь).

Зелені ліси ялинові позацвітали (Федьк., Буковина, 1950, 63);

А от як прийде весна, як.. позацвітають трави.. — от коли наші гори красні! (Хотк., II, 1966, 12).

ПОЗАЦВІТА́ТИ², а́є, док. Укритися пліснявою, цвіллю (про все або багато чого-небудь; у багатьох місцях).

Стіни в хаті аж позацвітали від вогкості та почорніли від диму (Коцюб., І, 1955, 67);

Позасихали вони [книші], як залізо, позацвітали — не вгризеш (Стельмах, II, 1962, 326);

// безос.

Як у хліві — в хаті: двері набрякли, по кутках аж позацвітало, вікна й не розтають… (Тесл., Вибр., 1950, 32).

Значення в інших словниках

1. позацвітати — позацвіта́ти 1 дієслово доконаного виду укритися квітками позацвіта́ти 2 дієслово доконаного виду укритися пліснявою, цвіллю  Орфографічний словник української мови
2. позацвітати — I -ає, док. Укритися квітками, зацвісти (про все чи багато чого-небудь). II -ає, док. Укритися пліснявою, цвіллю (про все чи багато чого-небудь; у багатьох місцях). || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позацвітати — ПОЗАЦВІТА́ТИ¹, а́є, док. Укритися квітками, зацвісти (про все або багато чого-небудь). Зелені ліси ялинові позацвітали (Ю. Федькович); А от як прийде весна, як .. позацвітають трави .. – от коли наші гори красні! (Г. Хоткевич). ПОЗАЦВІТА́ТИ², а́є, док.  Словник української мови у 20 томах
4. позацвітати — Позацвіта́ти, -та́ємо, -єте гл. 1) Зацвѣсть (во множествѣ). Сади позацвітають. Мил. 207. 2) Заплѣсневѣть (во множествѣ). У його меди позацвітали. Чуб. Т. 735.  Словник української мови Грінченка