позвалювати

ПОЗВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех.

1. Звалити всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь;

// Зруйнувати все або багато чого-небудь.

З-за спини голос: — Трактори — да! А тоді казарми строїти, а ці хати позвалювати та комуну заводити (Головко, II, 1957, 55).

Позва́лювати з ніг — ударом, поштовхом змусити впасти всіх або багатьох.

Декотрі молодиці зопалу та знестямки кинулись через сінешні двері в ганок, просто між гусарів та паннів і трохи не позвалювали їх з ніг (Н.-Лев., III, 1956, 147).

2. Наскидати безладно чого-небудь в одно місце.

[Оленка:] А ось ті скелі. Хто позвалював їх у цю хащу, чия рука повкладала їх так, щоб захистити нас, безіменних, перед нападом? (Ірчан, І, 1958, 174).

Значення в інших словниках

1. позвалювати — позва́лювати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позвалювати — -юю, -юєш, док., перех. 1》 Звалити всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь. || Зруйнувати все чи багато чого-небудь. 2》 Наскидати безладно чого-небудь в одне місце.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позвалювати — ПОЗВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док. 1. кого, що. Звалити всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь; // Зруйнувати все або багато чого-небудь. З-за спини голос: – Трактори – да! А тоді казарми строїти, а ці хати позвалювати та комуну заводити (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах