позвисати

ПОЗВИСА́ТИ, а́є, док.

1. Звиснути, повиснути, тримаючись на чомусь одним чи кількома кінцями (про все або багато чого-небудь).

На будинках позвисали прапори.

2. Відтягуючись, опуститися вниз, відвиснути (про все або багато чого-небудь).

І хоч внучок Казимир Дуже схожий на пузир, І хоч з нього позвисало Молоде, Рожеве сало, Баба їжу в нього пхає (Іванович, Перебендя.., 1960, 35).

3. Нависнути низько над ким-, чим-небудь (про все або багато чогось).

4. Згинаючись, нахилитися, схилитися низько (про все або багато чого-небудь).

Кучері тополеві, срібненькі, підіймаються вгору; інші, чорні, позвисали над клунями (Тесл., Вибр., 1950, 102);

Підбираю торішню травицю, що позвисала в копанку і майже закрила її дзеркальце (М. Ол., Чуєш.., 1959, 58);

// Нахилитися, звисаючи або перегнувшись через що-небудь (про всіх або багатьох).

Усі перелякано позвисали з скелі, вдивляючись у темну глибінь (Кол., Терен.., 1959, 93).

5. Зачепившись, утримуватися на чому-небудь у висячому положенні (про все або багато чогось).

Жито, мов золото. Колосся.. аж похилилося під вагою зерна та перлових крапель роси, що позвисали з кождої стеблинки (Фр., І, 1955, 57);

Від холодних вітрів крижані позвисали бурульки (Зеров, Вибр., 1966, 302).

6. Повиснути, тримаючись у повітрі нерухомо або повільно пересуваючись (про хмари, туман, дим і т. ін.).

Стало знов темніше… хмари позвисали (Олесь, Вибр., 1958, 114).

Словник української мови (СУМ-11)