поздувати

ПОЗДУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Здути все або багато чого-небудь, у багатьох місцях.

— А як на горбах, то вітер і зовсім сніг поздуває (Донч., VI, 1957, 227);

// безос.

Надворі був тріскучий мороз, з вітром. Аж потріскалася земля, з якої місцями поздувало сухий, як пісок, сніг (Грим., Кавалер.., 1955, 161).

Значення в інших словниках

1. поздувати — поздува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поздувати — -аю, -аєш, док., перех. Здути все чи багато чого-небудь, у багатьох місцях. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поздувати — ПОЗДУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Здути все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. – А як на горбах, то вітер і зовсім сніг поздуває (О. Донченко); // безос. Надворі був тріскучий мороз, з вітром. Аж потріскалася земля, з якої місцями поздувало сухий, як пісок, сніг (Я. Гримайло).  Словник української мови у 20 томах
4. поздувати — Поздува́ти, -ва́ю, -єш гл. Сдуть (во множествѣ). Будем дути так, щоб всі гори і ліса поздувать, щоб скрізь рівно було. Чуб. II. 15.  Словник української мови Грінченка