позичатися

ПОЗИЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм. Те саме, що позича́ти 1.

Як була з турками війна, у нашого царя недостало [не вистачило] грошей. Він почав позичатися по купцях (Україна.., І, 1960, 83).

Значення в інших словниках

1. позичатися — позича́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. позичатися — -аюся, -аєшся, недок., розм. Те саме, що позичати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позичатися — ПОЗИЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм. Те саме, що позича́ти 1. Як була з турками війна, у нашого царя недостало [не вистачило] грошей. Він почав позичатися по купцях (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
4. позичатися — ПОЗИЧА́ТИ (брати щось у борг, у тимчасове користування в кого-небудь), ПОЗИЧА́ТИСЯ розм., БОРГУВА́ТИ, БРАТИ, ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ розм., ЗАЗИЧА́ТИ діал. — Док.: пози́чити, поборгува́ти розм. узяти (взя́ти), припози́чити розм. перехопи́ти, зази́чити.  Словник синонімів української мови