позлизувати

ПОЗЛИ́ЗУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Злизати язиком усе або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях:

// З’їсти, випити, підбираючи язиком, хоботком і т. ін. все або багато чого-небудь.

За дорогою в садку ловила вишня молочним цвітом перелітаючі бджоли й не пускала їх доти, доки вони з тих цвітів солодкий піт не позлизували (Март., Тв., 1954, 113);

— Коли вона пішла з дому, придивився, де ключа кладе, та й заліз у комору.. І сметану їв, і вершки з глечика позлизував (Збан., Малин. дзвін, 1958, 194).

2. перен. Поглинути, знищити всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь, у багатьох місцях (про стихійні явища).

Отсе ж тільки що весна настає і сонечко позлизує сніг де з яких горбиків на піску, вже Оксана і зібрала свою команду (Кв.-Осн., II, 1956, 425).

Значення в інших словниках

1. позлизувати — позли́зувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позлизувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 Злизати язиком усе чи багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. || З'їсти, випити, підбираючи язиком, хоботком і т. ін. все чи багато чого-небудь. 2》 перен. Поглинути, знищити всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь, у багатьох місцях (про стихійні явища).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позлизувати — ПОЗЛИ́ЗУВАТИ, ую, уєш, док. 1. що. Злизати язиком усе або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях:; // З'їсти, випити, підбираючи язиком, хоботком і т. ін. все або багато чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. позлизувати — Позлизувати, -зую, -єш гл. Слизать (во множествѣ). Сонечко позлизує сніг де з яких горбиків на піску. Кв.  Словник української мови Грінченка