позлочений

ПОЗЛО́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до позлоти́ти.

2. у знач. прикм. Укритий тонким шаром позолоти; золочений.

На столику у фарфоровому, позлоченому зільничку — жмут темних, мов на уголь [вугілля] перегорілих рож… (Вас., II, 1959, 60).

Значення в інших словниках

1. позлочений — позло́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. позлочений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до позлотити. 2》 у знач. прикм.Укритий тонким шаром позолоти; золочений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позлочений — ПОЗЛО́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до позлоти́ти. 2. у знач. прикм. Укритий тонким шаром позолоти; золочений. На столику у фарфоровому, позлоченому зільничку – жмут темних, мов на уголь [вугілля] перегорілих рож... (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах