позосталий

ПОЗОСТА́ЛИЙ, а, е, рідко,

1. Дієпр. акт. мин. ч. до позоста́тися.

Нічого не стало видко, тільки жевріє долі жар, позосталий від огнища (Л. Укр., III, 1952, 223).

2. у знач. прикм. Який зостався.

Я проситиму згодом відшукати когось із співробітників «Жизни» та допитатись, що сталося з усіма позосталими рукописами (Л. Укр., V, 1956, 376).

Значення в інших словниках

1. позосталий — позоста́лий дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. позосталий — -а, -е, рідко. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до позостатися. 2》 у знач. прикм. Який зостався.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позосталий — ПОЗОСТА́ЛИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. акт. до позоста́тися. Нічого не стало видко, тільки жевріє долі жар, позосталий від огнища (Леся Українка). 2. у знач. прикм. Який зостався.  Словник української мови у 20 томах