поквитований
ПОКВИТО́ВАНИЙ, а, е, рідко. Який поквитувався.
— Отак, пане воєводо, ми аж тепер поквитовані! (Фр., VIII, 1952, 216);
Вони не гнівалися один на одного. Вони були поквитовані (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 391).
Словник української мови (СУМ-11)