поколошканий
ПОКОЛО́ШКАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до поколо́шкати.
Пішла [Катерина] до сіна, знайшла поколошкане на стіжку місце, засунула руку і дістала згорток (Чорн., Потік.., 1956, 43);
З’являються Мерчик і Печений, побиті, поколошкані, укриті дорожнім пилом (Мам., Тв., 1962, 325);
Ми.. опинилися на зарослому терном узліссі. За ним уже стояли поколошкані зливою жита й пшениці (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 61).
Словник української мови (СУМ-11)