покудланий

ПОКУ́ДЛАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поку́длати.

Мав [Агапіт] могутню величезну голову з мальовничо покудланим чорним заростом, не покритим, як то водилося у ромеїв, жодною шапкою (Загреб., Диво, 1968, 336).

Значення в інших словниках

1. покудланий — поку́дланий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. покудланий — див. кошлатий  Словник синонімів Вусика
3. покудланий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до покудлати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. покудланий — ПОКУ́ДЛАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до поку́длати. Мав [Агапіт] могутню величезну голову з мальовничо покудланим чорним заростом, не покритим, як то водилося у ромеїв, жодною шапкою (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах