полечко

ПО́ЛЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до по́ле.

Колгоспне полечко — ні нужди, ні горечка (Укр.. присл.., 1955, 348);

З малим сином сиротою жила [Соломія]. Скільки раз оце полечко орала і засівала, скільки раз жала на ньому хліб! (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 50).

Значення в інших словниках

1. полечко — -а, с. Зменш.-пестл. до поле.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полечко — по́лечко іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. полечко — ПО́ЛЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до по́ле. З малим сином сиротою жила [Соломія]. Скільки раз оце полечко орала і засівала, скільки раз жала на ньому хліб! (І. Цюпа).  Словник української мови у 20 томах
4. полечко — Полечко, -ка с. ум. отъ поле.  Словник української мови Грінченка