поливний
ПОЛИВНИ́Й, а́, е́. Стос. до поливання.
У передгір’ях Південного Казахстану землеробство переважно поливне (Ек. геогр. СРСР, 1957, 354);
Коли Роман приїжджав тоді на канікули, його друг захоплено розповідав про великі переваги поливного господарства, про чудові його перспективи (Минко, Ясні зорі, 1951, 46);
// Який потребує поливання; який поливається.
Обіч шляху потяглись колгоспні поливні городи (Гончар, Маша.., 1959, 28);
На поливних землях трудівники колгоспів і радгоспів вирощують високі врожаї рису, пшениці, овочевих, кормових та інших культур (Хлібороб Укр., 6, 1967, 1);
// Признач. для поливання.
Вулицею неквапно проїздить поливна машина (Рибак, Зброя.., 1943, 33);
Вносити суперфосфат з поливною водою не можна, бо він майже весь залишається на поверхні грунту (Хлібороб Укр., 3, 1964, 28).
Словник української мови (СУМ-11)