полошити

ПОЛОШИ́ТИ, лошу́, ло́шиш, недок., перех., розм. Те саме, що поло́хати.

Бронко встав і пішов, жбурнувши для чогось камінець в ріку, хоч і пам’ятав, що Борис не любить, щоб йому полошили рибу (Вільде, Сестри.., 1958, 258);

Я сходив гірських доріг немало,.. Полошив орлів над перевалом, На Говерлу пробивавсь крізь тучі (Нагн., Вибр., 1957, 54);

*Образно. Навкруги лунали музики, дудніли бубни і полошили нічну тишу п’яні пісні (Коцюб., II, 1955, 31).

Значення в інших словниках

1. полошити — -лошу, -лошиш, недок., перех., розм. Те саме, що полохати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полошити — полоши́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. полошити — ПОЛОШИ́ТИ, лошу́, ло́шиш, недок., кого, що, розм. Те саме, що поло́хати. Бронко встав і пішов, жбурнувши для чогось камінець в ріку, хоч і пам'ятав, що Борис не любить, щоб йому полошили рибу (Ірина Вільде); Я сходив гірських доріг немало, ..  Словник української мови у 20 томах
4. полошити — ПОЛО́ХАТИ (якимись діями змушувати схоплюватися з місця, тікати, кидатися врозтіч тощо), СПОЛО́ХУВАТИ, ЛЯКА́ТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПОЛОШИ́ТИ розм., КОЛО́ШКАТИ розм., ПУ́ДИТИ діал., СПУ́ДЖУВАТИ діал.; ШУГА́ТИ (птахів). — Док.  Словник синонімів української мови
5. полошити — Полоши́ти, -шу́, -шиш гл. Вспугивать, пугать. Птаство полошили. МВ. (О. 1862. ІІІ. 60).  Словник української мови Грінченка