полуднання

ПОЛУ́ДНАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. полу́днати.

Буде йому на снідання і на обідання, і на полуднання (Сл. Гр.).

2. Їжа, яку приймають у проміжок часу між обідом і вечерею.

Вузлик з полуднанням несла [Домащучка] на сапі, а в тому вузлику — пиріжки з маком та печеними буряками (Гуц., Скупана.., 1965, 131).

Значення в інших словниках

1. полуднання — -я, с. 1》 Дія за знач. полуднати. 2》 Їжа, яку приймають у проміжок часу між обідом і вечерею.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полуднання — полу́днання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. полуднання — ПОЛУ́ДНАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. полу́днати. Буде йому на снідання і на обідання, і на полуднання (Сл. Б. Грінченка). 2. Їжа, яку приймають у проміжок часу між обідом і вечерею. Вузлик з полуднанням несла [Домащучка] на сапі, а в тому вузлику – пиріжки з маком та печеними буряками (Є. Гуцало).  Словник української мови у 20 томах
4. полуднання — ПО́ЛУДЕНЬ розм. (приймання їжі між обідом і вечерею чи опівдні; сама ця їжа), ПОЛУ́ДНАННЯ розм., ПОЛУ́ДЕНОК розм., ПІДВЕЧІ́РОК розм., ПОЛУ́ДНЕ (ПОЛУ́ДНЄ) діал. За обідом ішов полудень, далі вечеря (Ю. Яновський); — Жінко! — загукав Юхим.  Словник синонімів української мови
5. полуднання — Полуднання, -ня с. 1) Полдничаніе. 2) = полудень 2. Буде йому на снідання і на обідання і на полуднання. АД. І. 148.  Словник української мови Грінченка