полудне
ПОЛУ́ДНЕ, ного, ПОЛУ́ДНЄ, нього, с., діал. Полудень.
Надворі стояло пишне, сонячною спекою переткане полудне (Коб., III, 1956, 155);
Я приїхав до Вижниці 3-го в полудне та й Вас вже не застав (Стеф., III, 1954, 237);
Мені в Швейцарії лікарі казали, що .. треба уникати простуди, виїхати зимою знов десь на полудне (Л. Укр., V, 1956, 415);
Опівдні виїхав на лан економ.. Він гукнув: — Гей, баби! На полуднє! (Коцюб., І, 1955, 61);
З гори.. донеслися голосні крики і тоненько задзеленькав дзвінок, що скликує робітників на полудне (Ірчан, II, 1958, 89).
Словник української мови (СУМ-11)