полуднувати

ПОЛУ́ДНУВАТИ, ую, уєш, недок. Те саме, що полу́днати.

От як надвечір сонечко схилилось, Мій Влас полуднувати сів (Гл., Вибр., 1951, 49);

І гость [гість] і господар з господинею все полуднували, поки не поспіла вечеря (Н.-Лев., III, 1956, 70);

— Давайте вже полуднувать чи що! — Який там полудень! Вечеряти вже пора, — одказував батько (Довж., Зач. Десна, 1957, 492).

Значення в інших словниках

1. полуднувати — див. їсти  Словник синонімів Вусика
2. полуднувати — -ую, -уєш, недок. Те саме, що полуднати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. полуднувати — полу́днувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
4. полуднувати — ПОЛУ́ДНУВАТИ див. полу́днати.  Словник української мови у 20 томах
5. полуднувати — ПЕРЕКУСИ́ТИ що, чого і без додатка, розм. (з'їсти трохи, нашвидку), ПЕРЕХОПИ́ТИ чого і без додатка, розм.; ПІД'ЇСТИ розм., ПІДКУСИ́ТИ розм., ПЕРЕХАМНУТИ перев. без додатка, фам. (трохи поїсти); ПЕРЕСНІ́ДАТИ розм., ПІДСНІ́ДАТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. полуднувати — Полу́днувати, -ную, -нуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. полуднувати — Полуднувати, -ную, -єш гл. = полуднати. Їхав чумак, та їдучи полуднував. Чуб. І. 34.  Словник української мови Грінченка